Інклюзивна освіта та як далі рухатись

9 Лютого, 2021 Andrij

Інклюзивна освіта

В основі розвитку інклюзивної освіти лежать, насамперед, міжнародні документи декларації та конвенції ООН. Право людини на освіту визнається ООН одним з основоположних прав. Основними документами,що забезпечують це право на міжнародному рівні є:

Загальна декларація прав людини(1948),

Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960);

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права(1966);

Конвенція про права дитини(1989);

Всесвітня декларація про освіту для всіх(1990);

Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для осіб з інвалідністю(1993),;

Саламанська декларація (1994)- перший документ, де введено термін «інклюзивне навчання» і зазначено, що «школи повинні приймати всіх дітей, незважаючи на їхні фізичні, інтелектуальні, соціальні, емоційні, мовленнєві або інші особливості. Заклади освіти мають шукати шляхи успішного навчання всіх дітей, включаючи дітей, у яких є серйозні порушення розвитку та інвалідність»;

Копенгагенська декларація про соціальний розвиток (1995);

Дакарські рамки дій (2000);

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю (2006);

Інчхонська декларація (2015).

З наведених вище документів видно, що сучасне міжнародне законодавство визнає дітей з ООП активними суб’єктами права на освіту.

В Україні одним із пріоритетних напрямів розвитку освіти стала соціальна модель навчання осіб з ООП. Зміни в законодавстві засвідчують активне запровадження інклюзивного навчання на всіх рівнях освіти в Україні.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

У грудні 2009 року • Україна ратифікувала основний міжнародний документ у сфері забезпечення прав дітей згідно зі світовими стандартами освіти, соціального захисту та охорони здоров’я – Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю.

6 липня 2010 року • Законом України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти» введено термін «інклюзивні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами», у жовтні 2010 року була затверджена Концепція розвитку інклюзивного навчання.

25 вересня 2012 року • Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 25.09.12 № 1/9-675 «Щодо посадових обов’язків асистента вчителя».

23 травня 2017 року • Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг» (Документ 2145-VIII, чинний, поточна редакція — Редакція від 09.08.2019, підстава – 2745-VIII, № 38–39, ст. 380)

12 липня 2017 року • Уряд створив нову службу системної підтримки та супроводу дітей з ООП – інклюзивно-ресурсні центри шляхом реорганізації психолого-медико-педагогічних консультацій.

09 серпня 2017 року • Кабінетом Міністрів України внесено зміни до Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, згідно з якими на кожного учня з ООП складається ІПР, де зазначаються конкретні навчальні стратегії та підходи, кількість годин та напрями проведення психолого- педагогічних, корекційно-розвиткових занять.

09 серпня 2017 року • Кабінетом Міністрів України затверджено Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та план заходів з реалізації її І етапу

14 лютого 2018 року • Уряд встановив доплату в граничному розмірі 20% для педпрацівників, які працюють в інклюзивних класах чи групах. Це поширюється на заклади дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти.

01 лютого 2018 року • Міністерством освіти і науки України збільшено норму ставки асистента вчителя на інклюзивний клас, вперше визначено умови введення посад вчителів-дефектологів у закладах загальної середньої освіти, де запроваджено навчання осіб з ООП в інклюзивних і спеціальних класах.

23 квітня 2018 року • Міністерством освіти і науки України затверджено Типовий перелік спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах закладів загальної середньої освіти.

Закон України «Про освіту». Згідно з внесеними змінами (Документ 2145-VIII, чинний, поточна редакція — Редакція від 09.08.2019, підстава – 2745-VIII, № 38–39, ст. 380) загальноосвітні навчальні заклади можуть створювати у своєму складі інклюзивні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами. Закон України «Про освіту» розглядає інклюзію як систему освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників До категорій осіб з особливими освітніми потребами Закон України «Про освіту» відносить такі категорії дітей (Про затвердження Переліку деяких категорій осіб з особливими освітніми потребами (Документ 952-2018-п, чинний, поточна редакція — Прийняття від 14.11.2018):

23 травня 2018 року • Україна здійснила перехід від Міжнародної класифікації хвороб до Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків (далі МКФ-ДП), що дозволить нашій державі долучитися до європейських та міжнародних стандартів захисту прав людини.

08 червня 2018 року • Міністерством освіти і науки України затверджено Примірне положення про команду психолого- педагогічного супроводу дитини з ООП в закладі загальної середньої та дошкільної освіти.

14 листопада 2018 року • Введено постанову про перелік деяких категорій осіб з особливими освітніми потребами (Документ 952- 2018-п, чинний, поточна редакція — Прийняття від 14.11.2018)

14 квітня 2019 року • Порядок організації діяльності інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти. Документом визначаються організаційні засади діяльності інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування та форми власності.

9 серпня 2019 • Форму навчання встановлюють за Законом України «Про загальну середню освіту» – Документ 651-XIV, чинний, поточна редакція ( Редакція від 09.08.2019, підстава – 2745-VIII)

18 січня 2020 року • Закон про повну загальну середню освіту (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2020, № 31, ст.226) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 764-IX від 13.07.2020, ВВР, 2020, № 48, ст.431}

Лист МОН від 25.06.2020№ 1/9-348 «Щодо створення інклюзивного освітнього середовища в закладах дошкільної освіти»

лист МОН України від 31 серпня 2020 року № 1/9-495 “Щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої освіти у 2020/2021 навчальному році».

МЕРЕЖА ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ООП.

З метою всебічного розвитку, виховання і соціалізації особистості, здатної до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою в Україні створена мережа закладів освіти для дітей з ООП.

Невід’ємними складниками системи освіти в Україні є:

дошкільна освіта;
повна загальна середня освіта;
позашкільна освіта;
спеціалізована освіта;
професійна (професійно-технічна) освіта;
фахова передвища освіта;
вища освіта;
освіта дорослих., у тому числі післядипломна освіта.

Згідно з чинним законодавством заклади освіти у разі звернення особи з ООП чи її батьків утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання дітей з ООП в обов’язковому порядку. Разом з цим в нашій країні існують і спеціальні заклади освіти, де виховуються або навчаються виключно діти з ООП.

Заклади дошкільної освіти:

заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу для дітей з ООП віком від двох до семи(восьми) років. Ці заклади поділяються на спеціальні та санаторні;
будинок дитини – заклад дошкільної освіти системи охорони здоров’я для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування від народження до трьох(чотирьох) років;
заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу для дітей віком від одного до шести (семи,восьми) років, у складі якого можуть бути групи загального розвитку, компенсую чого типу, інклюзивні, сімейні, прогулянкові у яких забезпечується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров’я дітей, їхнього розумового, психологічного, фізичного розвитку;
заклад дошкільної освіти (центр розвитку дитини), де забезпечується фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекція психологічного та фізичного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідують інші заклади освіти чи виховуються вдома.

Здобуття загальної середньої освіти забезпечують заклади:

початкова школа – заклад освіти І ступеня, що забезпечує початкову освіту;
гімназія – заклад середньої освіти ІІ ступеня, що забезпечує базову середню освіту;
ліцей – заклад середньої освіти ІІ ступеня, що забезпечує профільну середню освіту.

До закладів загальної середньої освіти, що забезпечують здобуття освіти дітей з ООП, належать:

спеціальна школа;
санаторна школа;
навчально-реабілітаційний центр.

Новою установою освіти є ІРЦ (Інклюзивно-ресурсний центр) – установа, що проводить комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, надає дітям з ООП психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги і забезпечує їх системний кваліфікований супровід.

Важливим недержавним суб’єктом впровадження інклюзивної освіти є ГО (громадські об’єднання), які є рушійною силою її розвитку.

В нашій країні існує міжгалузева підтримка дітей з ООП. Окрім закладів, що підпорядковані МОН України.

Заклади Міністерства соціальної політики забезпечують догляд, піклування й утримання дитини:

центри раннього втручання;
дитячий будинок-інтернат, у тому числі дитячі відділення будинків-інтернатів;
центри соціально-психологічної реабілітації;
малі групові будинки.

Заклади, підпорядковані Міністерству охорони здоров’я, передусім оздоровлюють дітей, забезпечують надання медичної допомоги дитині:

будинок дитини;
дитячі спеціалізовані санаторії;
центри реабілітації та паліативної допомоги дітям.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей − усі діти є цінними й активними членами суспільства. Навчання в інклюзивних навчальних закладах є корисним, як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для дітей з типовим рівнем розвитку, членів родин та суспільства в цілому. Інклюзія передбачає пристосування школи та її освітньої філософії до потреб усіх учнів – як обдарованих дітей, так і тих, котрі мають особливі потреби.

Інклюзія – особлива система навчання, яка забезпечує навчання за індивідуальними навчальними планами та систематичним медико-соціальним та психолого-педагогічним супроводом, охоплює різноманітний контингент учнів та диференціює освітній процес, відповідаючи на потреби учнів усіх груп та категорій, формує створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку.

Розвиток дитини з ООП – це взаємопов’язаний процес безперервних кількісних і якісних змін у біологічній, психічній, соціальній та духовній (моральній) сферах, ключовими факторами яких є процес навчання та виховання.

«Діти з особливими освітніми потребами» − поняття, яке широко охоплює всіх дітей, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. Воно зокрема стосується дітей з порушеннями психофізичного розвитку, дітей-інвалідів, дітей із соціально вразливих груп та інших.

Одним із важливих завдань інклюзивної освіти є не лише засвоєння системи зань, але й формування практичних умінь і навичок у дитини з ООП, необхідних для її подальшої соціалізації.

Важливою умовою інклюзивної освіти є безбар’єрне освітнє середовище.

Універсальний дизайн у сфері освіти – це дизайн предметів, навколишнтьго середовища, освітніх програм і послуг, що забезпечує їх максимальну придатність для використання всіма особами без необхідної адаптації чи спеціального дизайну. Це не тільки архітектурна доступність закладу, а й такі питання освітнього процесу, як навчальні плани та програми, методи навчання, оцінювання результатів навчання дітей з ООП.

З метою забезпечення ефективності освітнього процесу дітей з ООП, які здобувають освіту в умовах інклюзивного навчання в закладах середньої освіти, утворюється команда психолого-педагогічного супроводу.

До складу Команди психолого-педагогічного супроводу дитини з ООП входять:

У закладі загальної середньої освіти:

постійні учасники: директор або заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель початкових класів (класний керівник), вчителі, асистент вчителя, практичний психолог, соціальний педагог, вчитель-дефектолог (з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП), вчитель-реабілітолог та батьки або законні представники (далі – батьки) дитини з ООП тощо;
залучені фахівці: медичний працівник закладу освіти, лікар, асистент дитини, спеціалісти системи соціального захисту населення, служби у справах дітей тощо.

У закладі дошкільної освіти:

постійні учасники: директор або вихователь-методист, вихователь, асистент вихователя, практичний психолог, соціальний педагог, вчитель-дефектолог (з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП), вчитель-реабілітолог та батьки дитини з ООП тощо).

Однією з організаційних форм діяльності Команди супроводу є засідання її учасників, яке проводиться не менше трьох разів протягом. навчального року. За потреби скликаються позачергові засідання. Ініціювати позачергове засідання Команди супроводу може будь-хто з її учасників.

Основною умовою успішного навчання дітей з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього навчального закладу є обґрунтування й запровадження в навчальний процес індивідуальної програми розвитку(ІПР) із гнучкою варіативною структурою її компонентів, а саме:

індивідуального навчального плану,

індивідуальної навчальної програми,

системи необхідних адаптації та модифікації,

комплексу додаткових послуг, які б забезпечили навчання таких учнів у відповідності з їхнми можливостями та з урахуванням додаткових потреб.

ІПР повинна бути узгоджена з батьками дитини з ООП.

Процес складання індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами має диференційований характер, розробляється на основі аналізу проблеми розвитку дитини та його освітніх потреб. Реалізація ІПР передбачає постійний її моніторинг, перегляд та внесення змін. Невід’ємною складовою процесу моніторингу ІПР є оцінка динаміки розвитку дитини. Діяльність дитини оцінюється не тільки з позиції набутих знань, а, передусім, – з позиції прогресивного розвитку.

ДИТИНА З РАС ЯК СУБ’ЄКТ ІНКЛЮЗІЇ

Діти з розладами аутистичного спектра(РАС) мають первазивне(наскрізне) порушення розвитку. Згідно класифікації В.Лебединського діти з РАС мають викривлений розвиток. У даному випадку мають місце складні поєднання загального недорозвинення, затриманого, ушкодженого і прискореного розвитку окремих психічних функцій. Характерним прикладом є аутизм, який виявляється у відсутності або значному зниженні кількості контактів, у «зануренні» в свій внутрішній світ.

Симптоми, які характеризують РАС, можна розпізнати перед третім роком життя дитини. Вони виявляються у таких порушеннях: розуміння і виразності мовлення; розвитку прив’язаності; суспільних контактів; функціональної або символічної гри. РАС можуть супроводжувати інтелектуальні порушення, проблеми з концентрацією уваги, чуттєва над/недовразливість, а також знижена мотивація до взаємодії.

Найхарактернішими проявами РАС у дітей є:

недостатня або повна відсутність потреби в контактах з близькими, активне прагнення самотності, відгородженість від зовнішнього світу;
слабкість емоційного реагування стосовно близьких людей аж до повної байдужості до них (афективна блокада);
слабка здатність (або нездатність) диференціювати живі й неживі об’єкти, чим, зокрема, пояснюється їхня агресивна поведінка стосовно іншої дитини;
недостатня реакція на зорові і слухові подразники, хоча можуть бути дуже чутливими до слабких подразників (не переносять шуму побутових приладів, капання води тощо);
прагнення до збереження незмінності навколишнього простору; страх всього нового;
одноманітна поведінка зі стереотипними, примітивними рухами (перебирання пальців, згинання і розгинання плечей та передпліч, розхитування тулубом чи головою, підстрибування навшпиньках тощо);
різноманітні мовленнєві порушення, вибіркове ставлення до певних слів і виразів (дитина постійно вимовляє слова або склади, що сподобалися їй). Дифузний характер зв’язку між словом і предметом;
різноманітні інтелектуальні порушення. За даними психометричних досліджень, у 55-60% випадків у дітей з РАС спостерігаються інтелектуальні порушення;
наявність рудиментарних способів обстеження предметів: обнюхування, облизування, покусування тощо;
високий рівень розвитку у дітей пам’яті, хоча сам процес запам’ятовування носить у них ізольований характер, а в її використанні виявляється виражена автономність.

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОСТОРОВО-ФІЗИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА:

при плануванні простору приміщення класу необхідно враховувати його багатофункціональність і передбачати різні зони; просторові ресурси навчального приміщення мають бути взаємопов’язані з предметними ресурсами (для кожної зони закладу освіти): навчальна зона – посібники, дидактичні матеріали, необхідне приладдя; ігрова зона – ігровий матеріал;
для підвищення адаптивних можливостей дитини необхідно послідовно працювати над: вирівнюванням тонусу, вивільненням напруги, досягненням гравітаційної стійкості, статичною і динамічною рівновагою, узгодженням координації тощо. Це також передбачає розвиток вправності, мобільності та витривалості дитини;
використання візуальних стимулів (малюнки, піктограми, графіки тощо).

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВО-КОМУНІКАТИВНОЇ СФЕРИ:

розвивати здатність встановлювати і підтримувати контакт з близькими людьми;
вчити правильно вступати у процес взаємодії, підтримувати спілкування;

навчати керувати власною поведінкою під час спілкування;
розширювати коло спілкування, налагоджувати правила взаємодії через наслідування навичок дорослого;
вчити оптимально використовувати вербальні і невербальні комунікативні засоби;
формувати комунікативні навички шляхом розвитку мовлення, розуміння мови (вербальні або візуальні засоби за допомогою конкретних понять або образних символів; за допомогою жестів або письма; використання засобів допоміжної комунікації; озвучувати власні бажання за допомогою складання речення з карток з окремими словами тощо).

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ КОГНІТИВНОЇ СФЕРИ:

підтримка нормального розвитку (соціалізація, розвиток комунікації, моторних навичок, уяви);
добір завдання за принципом максимальної зрозумілості для дитини та мінімальної інструкції;
використання засобів мистецтва (малювання, ліплення, колаж) для розвитку особистості;
розширення уявлень про навколишній світ (за тематичними блоками з використанням малюнків тощо);
впровадження візуальної підтримки, що дає змогу отримати сталі і незмінні орієнтири, які поступово скеровують різні прояви дітей. Різновиди візуальної підтримки (розклади, правила, алгоритми дій тощо);
вдосконалення моторики (рухливі ігри, вправи з використанням спортивного обладнання, маніпулювання предметами тощо);
розвиток пізнавальних процесів (спонукання до зацікавлення довкіллям; опанування технік читання, писання, лічби тощо).

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ:

встановлення меж дозволеної поведінки для дитини не тільки під час занять і в родинному колі;
навчати поважати дорослого й орієнтуватися на нього. Незважаючи на те, що такі діти начебто не звертають увагу на інших людей, більшість з них з притаманною їм кмітливістю і спостережливістю дуже швидко навчаються керувати своїм навколишнім середовищем, роблячи лише те, що хочуть самі. Наслідок таких проявів – діти підпорядковують своїм бажанням дії дорослих, легко маніпулюють ними;
усвідомлено маніпулювати поведінкою дітей, після чого вони мають зробити вибір: 1) підтримувати подібні прояви і залишити все в незмінному стані; 2) припинити їх, і тоді всі дорослі як справжні вихователі послідовно та систематично дають дитині зрозуміти, що вона- дитина, і повинна слухатися дорослого, мати повагу до нього, бути уважною, коли він щось робить або говорить;
відслідковувати особливі поведінкові прояви дитини, а також фіксувати

ситуації, коли у неї з’являється проблемна поведінка; формувати системи заохочення.

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

визначити перешкоди, які заважають дитині адаптуватися до освітнього процесу. З’ясувати характерні для дитини з РАС «бар’єри навчання»;
найважливішим елементом організаційних питань навчання є розклад, який оформлюється як серія картинок, фотографій, піктограм (з надписами або без них). Учня вчать розуміти зміст розкладу, привчають послідовно виконувати певні завдання, брати участь у різних видах навчальної діяльності. Форматом розкладу може бути альбом або папка з файлами, де у певній послідовності розміщено малюнки, фотографії, піктограми або надписи;
візуалізовані правила. Зокрема правила, пов’язані з вимогами до учня в закладі освіти. Одні з перших правил, яким треба навчити дитину- «Стоп», «Спочатку – потім», «Твоя черга – моя черга». Водночас варто враховувати:
правил має бути не більше п’яти одночасно:
вони мають бути конкретними, простими, однозначними;
правила мають бути привабливими (можливо, з гумором, у вигляді вірша тощо);
правила мають бути розташовані у місці, яке бачать усі;
правила мають бути змінними, враховувати актуальність розвитку конкретних учнів та усього класного колективу;
надання консультацій і зразків виконання будь-яких завдань, які дитина вважає занадто складними для себе;
дозувати обсяг і темп матеріалу, що вивчається; матеріал ділити на логічно завершені частини; поступово збільшувати кількість завдань, які потрібно виконати;
організація заходів, спрямованих на налагодження взаємин у колективі (пісні, ігри в м’яч тощо).

ЗА МАТЕРІАЛАМИ М.А.ПОРОШЕНКО «ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА»