Соціум

Жити і виховувати дитину з аутизмом – це схоже на те, як вивчати нову іноземну мову. Поки ми не докладемо зусиль для вивчення цієї нової і незрозумілої нам мови, ми не зможемо читати, писати і, що найважливіше, спілкуватися нею з людьми іншої країни, культури, тобто поки ми не познайомимося з основними труднощами наших дітей, ми не зможемо налагодити з ними взаємодії.

Для того щоб вчити чужу мову, нам необхідно хоча б у мінімальному ступені володіти своєю. Таким чином, для того щоб навчитися впливати на поведінку дитини з аутизмом, нам потрібно знати свою поведінку і те, чого конкретно ми хочемо від спілкування з нашою дитиною в кожному конкретному випадку.

Діагноз – навіщо він потрібен і чому він змінюється з віком дитини?

Багатьох батьків хвилює питання діагнозу. Вони починають перебирати який діагноз «краще», а який «гірше», засмучуватися чи навпаки, радіти. Хоча насправді, діагноз не догма, це не знак сегрегації, а відображення справжнього уявлення про стан дитини, «матеріал для роздумів» для фахівців.

Визначаючи і уточнюючи діагноз, лікарі отримують можливість вибудувати схему медичного втручання на більш диференційованому рівні, а, отже – більш ефективному. Це ж стосується і психолого-педагогічних стратегій корекції: чи будуть вони спрямованими, логічними і точними, або ж просто підтримуючими, або безглуздими, а часом навіть шкідливими.

Проблеми сім’ї, яка виховує дитину з аутизмом

Особлива вразливість, напруженість переживань сім’ї, яка виховує дитину з аутизмом, часом перевищує вразливість сімей, що мають дітей з іншими важкими порушеннями. Поступово стрес, який переживають батьки, стає хронічним.

Для цього є ряд причин:

Усвідомлення тяжкості стану дитини настає раптово. Батьків заспокоює серйозний, розумний погляд дитини, його «особливі» здібності. Саме тому припущення фахівців про аутизм у дитини і надалі оформити дитині інвалідність так сильно позначається на емоційному стані сім’ї. Був здоровим і навіть обдарованим – і раптом – не піддається навчанню, інвалід.
Важко знайти фахівця, який справді зможе допомогти на налагодити ефективний шлях корекції для дитини.
Сім’я, в більшості випадків, позбавляється моральної підтримки знайомих, а іноді навіть близьких людей, як правило, які не чули нічого про цю проблему, тому що часом буває дуже важко пояснити причини некерованого поведінки дитини, її примх і т.д.
Нездоровий інтерес сусідів, недоброзичливість, агресивні реакції людей в транспорті, магазині, на вулиці і навіть у дитячому закладі посилюють пригнічений емоційний стан батьків.

Вразливість сім’ї посилюється в періоди вікових криз і в ті моменти, коли сім’я проходить певні критичні точки свого розвитку: коли дитина йде до дитячого садку; в школу; досягнення нию перехідного віку; настання повноліття (отримання паспорта, перехід до дорослого лікаря і т.п.). Часом ці моменти викликає у сім’ї такий же за силою стрес, як і постановка діагнозу.

Перелічимо основні проблеми, з якими стикаються батьки, які виховують дітей з аутизмом.

Незадоволення спілкуванням зі своєю дитиною проявляється в почутті своєї непотрібності, незатребуваності, і, як наслідок – розгубленості, тривоги, невпевненості у своїй батьківській спроможності, тобто в порушенні самооцінки.
Зміна життєвих планів, порушення очікувань батьків, перспектива відмови від реалізації своїх життєвих планів часто призводить до депресивних станів, конфліктних ситуацій і суперечностей між батьком і матір’ю.
Труднощі управління поведінкою дитини: зупинка деструктивної поведінки дитини представляє найбільшу складність для батьків, а найбільшу гостроту і актуальність – управління поведінкою дитини «на людях», коли ризик отримання негативної оцінки з боку соціуму загострює самоосудну реакцію дорослого, викликаючи все ті ж почуття неспроможності і безпорадності.
Складнощі розподілу уваги між дітьми, якщо крім дитини з аутизмом в сім’ї виховується його брат, сестра. На перших порах, виховання дитини з аутизмом вимагає від батьків значних часових затрат, що при неправильно розставлених акцентах розподілу уваги, відсутність єдиних вимог до всіх членів сім’ї може призводити до переходу братів, сестер в опозицію, що, в свою чергу, може бути додатковим стресовим фактором для батьків.

Саме тому, так важлива підтримка сімей, які виховують дітей з аутизмом. Важливо допомогти зрозуміти, в якому напрямку рухатись для ефективного розвитку дитини, щоб досягнути максимального рівня соціалізації та самостійності у дорослому житті.